Булінг у  закладі дошкільної освіти

Булінг – свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг може проявлятися як тиск:

  • психологічний
  • фізичний

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози побиття під час ігор.

Як міняється поведінка дитини:

Дитина – жертва булінгу поводиться не звично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер такта дитина:

  • не хоче одягатися вранці
  • шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
  • просить батьків забрати її з дитячого садка раніше.
  • плаче – вигадує хворобу
  • не контактує з однолітками у дворі;
  • грає наодинці
  • в дитячому садку не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх
  • усамітнюється при будь-якій нагоді
  • грає поламаними іграшками
  • не має друзів у групі.

Гаряча лінія з питань запобігання насильству: 116123; 0800500335

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти

 

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №167 "Каштан" Запорізької міської ради (ЗДО комбінованого типу № 167 "Каштан" ЗМР)

 

Відповідно до Закону України « Про освіту» (розділ І, ст. 25, 26)  керівник закладу дошкільної освіти:

- здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

- сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

- забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

- розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

- забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

- повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вихователю, психологу.

Окрім цього, батьки можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Слід запам'ятати:

1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.

2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

3. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

4. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

5. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.

7. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Гарячі телефони:

- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо боулінгу 116 000;

- Гарячая лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 76;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

- Національна поліція України 102. Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування. - Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

- Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 - 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

- Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1.Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

2. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу,

яка з’ясовує обставини булінгу.

3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то

керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів

Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу,

несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13

(вчинення правопорушень за статтею 1734

Інформація про булінг

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Булінг –  (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Насилля в  закладі дошкільної освіти

Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете – ні, булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування.
Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.
Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.

Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

·                     їй раптом страшно йти в дитячий садок;

·                     вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;

·                     чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

·                     приходить додому із травмами, які не може пояснити;

·                     залишається на самоті або впадає у стан депресії;

·                     розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;

·                     має труднощі з концентрацією уваги;

·                     уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг? Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла.

1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов’язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.

2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», – каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.
3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана

4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.
5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав’язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.

6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.

Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв’язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві.  Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Скільки дітей страждають від булінгу

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу? Психологи визначають декілька основних причин:

·                     Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

·                     Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

·                     Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Що робити батькам

·                     У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

·                     Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

·                     Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

·                     Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

·                     Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

·                     Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

·                     Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

·                     Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

·                     Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

·                     Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

·                     Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

·                     Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

·                     Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

·                     Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

·                     Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.

·                     Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

·                     Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.

·                     Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

·                     Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

·                     Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

·                     Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

·                     Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

·                     Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

·                     Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати?

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

·                     втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

·                     відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

·                     втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

·                     втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

·                     частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

·                     частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

·                     часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

·                     потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

від 26.11.2019р. №2

Положення про порядок розглядувипадків булінгу (цькування)

в  «ДНЗ № 167»

1. Загальніположення

1.1. Булінг (цькування) – діяння (діїабобездіяльність) учасниківосвітньогопроцесу, якіполягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числііззастосуваннямзасобівелектроннихкомунікацій, щовчиняютьсястосовномалолітньоїчинеповнолітньої особи та (або) такою особою стосовноіншихучасниківосвітньогопроцесу, внаслідокчого могла бути чибулазаподіяна шкода психічномуабофізичномуздоров’юпотерпілого.

1.2. Типовимиознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявністьсторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

діїабобездіяльністькривдника, наслідкомяких є заподіянняпсихічної та/абофізичноїшкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкуванняпотерпілогоінтересамкривдника, та/абоспричиненнясоціальноїізоляціїпотерпілого.

2. Повноваженнякерівника  «ДНЗ № 167 » та уповноважених ним осібщодозапобігання та протидії булінгу (цькуванню)

2.1. Керівник  комунального закладу «Дошкільнийнавчальний заклад № 167 »:

-       здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладіосвіти;

-       розглядаєскарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявамиздобувачівосвіти, їхніхбатьків, законнихпредставників, іншихосіб та приймаєрішення за результатами розгляду таких скарг;

-       забезпечуєстворення у закладіосвітибезпечногоосвітньогосередовища, вільноговіднасильства та булінгу (цькування);

-       з урахуваннямпропозиційтериторіальнихорганів (підрозділів) НаціональноїполіціїУкраїни, центрального органу виконавчоївлади, щозабезпечуєформування та реалізуєдержавнуполітику у сферіохорониздоров’я, головного органу у системіцентральнихорганіввиконавчоївлади, щозабезпечуєформування та реалізуєдержавнуправовуполітику, служб у справах дітей та центрівсоціальних служб для сім’ї, дітей та молодірозробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладіосвіти;

-       розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачівосвіти, їхніхбатьків, законнихпредставників, іншихосіб та видаєрішення про проведеннярозслідування; скликаєзасіданнякомісії з розглядувипадків булінгу (цькування) для прийняттярішення за результатами проведеногорозслідування та вживаєвідповіднихзаходівреагування;

-       повідомляєуповноваженимпідрозділаморганівНаціональноїполіціїУкраїни та службіу справахдітей про випадки булінгу (цькування) в закладіосвіти.

2.2. Практичний психолог забезпечуєвиконаннязаходів для наданнясоціальних та психолого-педагогічнихпослугздобувачамосвіти, які вчинили булінг, стали йогосвідкамиабопостраждаливід булінгу (цькування).

2.3. Вихователь-методист забезпечує:

-       реалізаціюпросвітницькогонапрямкувсіхучасниківосвітньогопроцесу шляхом організаціїтематичнихзаходів, бесід, консультацій з метою формуваннянавичоктолерантної та ненасильницькоїповедінки, спілкування та взаємодії;

-       прозорість та інформаційнувідкритість шляхом формування та оприлюднення на веб-сайті ЗДО №167, розміщення в інформаційнихкуточках для батьківздобувачівосвітиінформацію та нормативно-правовіакти з питаньщодопротидіїбоулінгу;

-       план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладіосвіти;

-       порядок подання та розгляду (з дотриманнямконфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладіосвіти;

-       порядок реагування на доведенівипадки булінгу (цькування) в закладіосвіти та відповідальністьосіб, причетних до булінгу (цькування);

-       правила поведінкиздобувачаосвіти з закладіосвіти.

2.4. Педагогічніпрацівники ЗДО №16 7:

-       забезпечуютьздобувачамосвітизахистпід час освітньогопроцесувід будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якоюознакою, відпропаганди та агітації, щозавдаютьшкодиздоров’ю;

-       повідомляютькерівника ЗДО №167 про факти булінгу (цькування) стосовноздобувачівосвіти, педагогічнихпрацівників, іншихосіб, якізалучаються до освітньогопроцесу, свідкомяких вони булиособистоабо про якіотрималидостовірнуінформаціювідіншихосіб;

-       сприяютькерівництву закладу освіти у проведеннірозслідуваннящодовипадків булінгу (цькування);

-       виконуютьрішення та рекомендаціїкомісії з розглядувипадків булінгу (цькування) в закладіосвіти.

3. ДіяльністьКомісії з розглядувипадків булінгу (цькування) закладу  дошкільноїосвіти №167

3.1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) дошкільного навчального закладу №167  (далі – Комісія) створюється наказом керівника  «ДНЗ №167» та скликається для прийняття рішення за результатами розслідування про факти булінгу (цькування).

3.2. В своїйдіяльностіКомісіякерується Кодексом України про адміністративніправопорушення, Законом України «Про освіту», Законом України «Про внесеннязмін до деякихзаконодавчихактівУкраїнищодопротидії булінгу (цькуванню)», цимПоложенням та іншими нормативно-правовими актами з питаньщодопротидії булінгу (цькуванню).

3.3. До складуКомісіїможутьвходитикерівник закладу, педагогічніпрацівники, (у тому числіпрактичний психолог), батьки постраждалого та булера та іншізаінтересовані особи.

3.4. Комісіядієвідповідно до Порядку подання та розгляду (з дотриманнямконфеденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в ЗДО №167, Порядку реагування на доведенівипадки булінгу (цькування) в ЗДО №167 та відповідальністьосіб, причетних до булінку (цькування).

3.5. ЗасіданняКомісіїскликаєтьсякерівником ЗДО №6, для розгляду та неупередженогоз’ясуванняобставинвипадків булінгу (цькування) в ЗДО №167, відповідно до заяв, щонадійшли.

3.6. У разі, якщоКомісія не кваліфікуєвипадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то вінможеодразузвернутись до органівНаціональноїполіціїУкраїниіззаявою, про щокерівник закладу освітимаєповідомитипостраждалого.

3.7. РішенняКомісіїреєструються в окремомужурналі, зберігаються в паперовомувигляді з оригіналамипідписіввсіхчленівКомісії.

3.8. Потерпілийчийого/їїпредставниктакожможутьзвертатисявідразу до уповноваженихпідрозділіворганівНаціональноїполіціїУкраїни (ювенальна поліція) та Служб у справахдітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

4. Порядок подання та розгляду (з дотриманнямконфеденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладіосвіти.

Учасникиосвітньогопроцесуподаютьзаявукерівнику закладу освіти про випадки булінгу по відношенню до дитиниабо будь-якогоіншогоучасникаосвітньогопроцесу.

Керівник закладу освітирозглядаєзаяву в день їїподання та видаєрішення про проведеннярозслідування.

Проводиться повне та неупередженерозслідуваннящодовипадків булінгу (цькування) з залученнямосібвідякихотрималиінформацію.

Керівник закладу освіти для прийняттярішення за результатами розслідуваннястворює наказом комісію з розглядувипадків булінгу (цькування) та скликаєзасідання для прийняттярішення за результатами розслідування та виконаннявідповіднихзаходівреагування.

РішенняКомісіїреєструється в окремомужурналі, зберігається в паперовомувигляді з оригіналамипідписіввсіхчленівКомісії.

Потерпілийчийого/їїпредставниктакожможутьзвернутисявідразу до уповноваженихпідрозділіворганівНаціональноїполіціїУкраїни (ювенальна поліція) та Службиу справахдітей.

5. Порядок реагування на доведенівипадки булінгу (цькування) в закладіосвіти та відповідальністьосіб, причених до булінку (цькування)

В разіпідтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновківКомісії, повідомляютьсяуповноваженіпідрозділиорганівНаціональноїполіціїУкраїни та службиу справахдітей про випадки булінгу (цькування) в ЗДО №167.

Виконуєтьсярішення та рекомендаціїКомісії в ЗДО № 167.

Надаютьсясоціальні та психолого-педагогічніпослугиздобувачамосвіти, які вчинили булінг, стали йогосвідкамиабопостраждаливід булінгу.

Керівником   «ДНЗ №167 », абоуповноважені ним особи відповідно чинного законодавства та в межах повноваженьздійснюють контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в ЗДО № 167.

6. Права та обов’язкиучасниківосвітньогопроцесу

6.1. Здобувачіосвіти:

6.1.1. мають право на:

-     повагулюдськоїгідності;

-     захистпід час освітньогопроцесувідприниженнячесті та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якоюознакою, пропаганди та агітації, щозавдаютьшкодиздоров’юздобувачаосвіти;

-     отриманнясоціальних та психолого-педагогічнихпослуг як особа, яка постраждалавід булінгу (цькування), стала йогосвідкомабо вчинила булінг (цькування).

6.1.2. зобов’язані:

-     поважатигідність, права, свободи та законніінтересивсіхучасниківосвітньогопроцесу, дотримуватисяетичних норм;

-     відповідально та дбайливоставитися до власногоздоров’я, здоров’яоточуючих, довкілля.

6.2. Працівники, якізалучаються до освітньогопроцесу:

6.2.1. мають право на:

-     захистпід час освітньогопроцесувід будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якоюознакою, відпропаганди та агітації, щозавдаютьшкодиздоров’ю.

6.2.2. зобов’язані:

-     повідомлятикерівника ЗДО №167 про факти булінгу (цькування) стосовноздобувачівосвіти, педагогічнихпрацівників, іншихосіб, якізалучаються до освітньогопроцесу, свідкомякого вони булиособистоабоінформацію про якіотрималивідіншихосіб, вживатиневідкладнихзаходів для припинення булінгу (цькування).

6.3. Батьки здобувачівосвіти:

6.3.1. мають право на:

-     отримуватиінформацію про діяльність ЗДО №167, у тому числі – щодонаданнясоціальних та психолого-педагогічнихпослуг особам, якіпостраждаливід булінгу (цькування), стали йогосвідкамиабо вчинили булінг (цькування), про результатинавчаннясвоїхдітей (дітей, законнимипредставникамияких вони є) і результатиоцінюванняякостіосвіти у закладіосвіти та йогоосвітньоїдіяльності;

-     подаватикерівнику ЗДО №167, абозасновнику закладу освітизаяву про випадки булінгу (цькування) стосовнодитиниабо будь-якогоіншогоучасникаосвітньогопроцесу;

-     вимагатиповного та неупередженогорозслідуваннявипадків булінгу (цькування) стосовнодитиниабо будь-якогоіншогоучасникаосвітньогопроцесу.

6.3.2. зобов’язані:

-     виховувати у дітейповагу до гідності, прав, свобод і законнихінтересівлюдини, законів та етичних норм, відповідальнеставлення до власногоздоров’я, здоров’яоточуючих і довкілля;

-     поважатигідність, права, свободи і законніінтересидитини та іншихучасниківосвітньогопроцесу;

-     дбати про фізичне і психічнездоров’ядитини, сприятирозвиткуїїздібностей, формуватинавички здорового способу життя;

-     формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагодіміжусіма народами, етнічними, національними, релігійнимигрупами, представникамирізнихполітичних і релігійнихпоглядів та культурнихтрадицій, різногосоціальногопоходження, сімейного та майнового стану;

-     настановленням і особистим прикладом утверджуватиповагу до суспільноїморалі та суспільнихцінностей, зокремаправди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

-     сприятикерівнику ЗДО №167 у проведеннірозслідуваннящодовипадків булінгу (цькування);

-     виконуватирішення та рекомендаціїкомісії з розглядувипадків булінгу (цькування) в закладіосвіти.

7.  Прикінцевіположення

7.1. Положення про порядок розглядувипадків булінгу (цькування) в комунальномузакладі «Дошкільний  навчальний заклад №6 ВМР» схвалюється  рішеннямпедагогічної ради (протокол  від 26.11.2019р. №2)   та затверджується наказом керівника ЗДО №6.

7.2. Зміни та доповнення до Положеннявносяться за рішеннямпедагогічної ради ЗДО №6 та відповіднодо наказукерівника.

 

19 січня 2019 року набувчинності Закон Українивід 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесеннязмін до деякихзаконодавчихактівУкраїнищодопротидії булінгу (цькуванню)».

Булінг –  (цькування) це діяння (діїабобездіяльність) учасниківосвітньогопроцесу, якіполягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числііззастосуваннямзасобівелектроннихкомунікацій, щовчиняються стосовномалолітньоїчинеповнолітньої особи та (або) такою особою стосовноіншихучасниківосвітньогопроцесу, внаслідокчого могла бути чибулазаподіяна шкода психічномуабофізичномуздоров’юпотерпілого.

Насилля в дошкільномунавчальномузакладі

Більшість людей вважають, щофізичнаагресія й соціальненасилля, характерні для булінгу (англ. bullying – агресивнепереслідування, цькування, залякуваннятощо), починаютьпроявлятисяприблизно з кінцяпочатковоїшколи і продовжуютьсяпротягомусьогоперіодусередньоїшколи. Але, хочетевірте, хочете – ні, булінгсереддітейдошкільноговікурозповсюдженийнабагатобільше, ніжви можете припустити. Оскількитакаповедінкаасоціюється, як правило, з дорослимидітьми, вона часто упускається з очей у ранньомувіці, коли доситьважковідрізнити абсолютно нормальнісоціальніексперименти й булінг на ранніхстадіяхформування.
Загалом, певнийступіньситуативнихударів рукою, щипання й ін. у дітейдошкільноговіку «вважається» нормальним і може бути проявомсамоствердження. Однак, якщодітямподобаєтьсяспостерігати, як іншійлюдині погано, вони можутьсвідомо й систематично знаходитиспособи, щобизавдатишкодисвоїм «жертвам», навіть до того, щостанутьнасміхатись над ними, коли роблятьсвійпоганийучинок.
Булінгможевикликати в дітейсильнийстрес, страх і тривогу. До того ж такаповедінкавпливає не тільки на «жертв». Результатидослідженняпоказують, щоті, хто в дитинствібувхуліганом, у майбутньомучастіше, ніжінші, вживають наркотики та алкоголь, ображаютьсвоїхдрузів, зв’язуютьсязізлочинністю й маютьпроблеми у взаємостосунках з однолітками.
Ваша маленькадитинапіддається булінгу, якщо:

·         їйраптом страшно йти в дитячий садок;

·         вона скаржиться на головніболіабоболі в животі без будь-якої причини;

·         чіпляється за вас і проявляєплаксивість;

·         приходить додомуіз травмами, які не можепояснити;

·         залишається на самотіабовпадаєу стандепресії;

·         розповідає про якусьдитину, яка робитьїйвсілякіпакості;

·         маєтруднощі з концентрацієюуваги;

·         уникаєзорового контакту, коли випитаєтеїї про дитячий садок.

Щоповинніробити батьки, якщо в дошкільномузакладіїхдитинимаємісцебулінг? Нижченаводятьсяпоради, щодопоможуть батькам впоратисяізситуацією, щовиникла.
1. Комунікація (спілкування) – це ключ. Якщовипідозрюєте, що ваша дитинапіддається в дитячому садку знущанням, дайте їйзрозуміти, щовизможетеїйдопомогти, якщо вона докладнорозповість про все. Якщо ваша дитинавиглядаєналяканоючизбентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щобналагодити ваше спілкуванняприродним чином. Деякіхудожні твори для дітейзвертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитинарозкриє вам усіподробиці про булінг, зберігайтеспокій, не сварітьїї та не засуджуйте, обов’язковопоясніть, щовинеодміннодопоможетеприпинитиценасилля.
2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібнихїмдитячих закладах дорослізавждизнаходятьсяпоруч з дітьми, за такою великою кількістюмалюків, якібезперервнобігаютьнавкруги, прослідкувати просто нереально», – кажеколишнійвиховательТрисія Янг. І, оскількималенькіхуліганивіддаютьперевагу тому, щобображатидітей, коли дорослі не дивляться, важливопорозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшомувінбувбільшуважним і вжеприцільноспостерігав за певнимидітьми.
3. Використовуйтеполітикувідкритих дверей. У найавторитетнішихдитячих садках і дошкільних закладах існуєполітикавідкритих дверей, щодозволяє батькам приходитив будь-який час. Тому періодично без попередженнянавідуйтесь у групувашоїдитини. Цінеочікуванівізитибудутьтриматипрацівниківдитячого садка в тонусі й зменшатьімовірність того, що ваша дитина буде страждативідякогосьхулігана.
4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькідітивдаються до булінгу, їхняповедінкачастіше за все запозичується з домашньогодосвіду, тобто у своїйродині вони можуть стати свідкамидомашньогонасилля, дивитисяжорстокі телешоу, чути як їхнібрати та сестривисміюютьіншихдітейабосамі бути жертвами насилля. Тожпорозмовляйте з адміністрацієюдошкільного закладу і призначтезустріч з батьками маленького хулігана, звернувшиїхнюувагу на йогоповедінку, але не дивуйтесь, якщойого батьки не будуть вас слухати, будутьпроявлятибайдужістьчипочнуть все заперечувати.
5. Навчіть вашу дитинузахищатисьвідхуліганів. Дайте своїйдитиніпевніпсихологічніінструменти, які вона зможевикористовувати при контакті з хуліганом. Навчітьїї достойно триматись, дивитись прямо в очікривднику, розповідатидорослим про те, що сталось, та уникатисамотності (бути завждипоруч з іншимидітьми). Ви також можете розширитиможливостідитини, запропонувавшиїйпограти в рольовіігри. Так вона зможепопрактикуватись у тому, щомаєнамірзробити в подібнійситуаціїнаступним разом. Упевнені в собідітимаютьменшешансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдітьспособи, щобзабезпечитивашійдитиніадекватнусамооцінку. Ви можете допомогтиїйзав’язатидружністосунки поза межами дошкільного закладу і залучитиїї до тих видів активності, щозможутьпідвищитиїївпевненість у собі.
6. Розгляньтеперехід в іншугрупу. Інодібулінгможе бути настількиагресивним, щовсівашізусилля так і не будутьуспішними. Тому, якщо вам не вдастьсянічогодобитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашоїдитини до іншоїгрупи. Якщо ж і це не вдастьсязробити, тодікращезабрати вашу дитинуізцьогодитячого садка.
Булінг у дошкільномусередовищівідбуваєтьсянабагаточастіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однієюіз «жертв», не кажітьїй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйтеїїрозв’язуватицю проблему самостійно. Уживайтевсихзаходів, щобзахиститивашогомалюка, здійснюйтевізити в дитячий садок і давайте дитиніінструменти, які не тількистанутьїй у пригоді в ранньомудитинстві, а й допоможутьуникнутизнущань у майбутньому.

Щотаке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам!

Булінг – цевідносноновийтермін для пересічногогромадянина, змістякогокоженіз нас не просто знає, а в більшостівипадківстикався з цимявищем у дитинстві.  Булінгможепроявлятись у виглядіпсихологічноготиску (образи, приниження, погрози, ігноруваннятощо) та фізичнихзнущань (удари, поштовхи, принизливийфізичний контакт, побиття та інше). Не рідкофізичний і психологічнийтискоб’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживаютьемоційніпроблеми, не вміютьбудуватистосунки з людьми, маютьпроблеми психо-емоційногорозвитку. Вони потребуватимутьпідтримкидорослих, які б допомоглиїмрозвинутиздоровівідношення з людьми не лише у школі, але й протягомусьогоїхподальшогожиття.

Скількидітейстраждаютьвід булінгу

За статистикою, 80% українськихдітейпіддаютьсяцькуванням, навіть не усвідомлюючицього. В усіхсоціальних системах завжди є лідер, середнягрупа і так званий «вигнанець».
У початковійшколідітище не займаютьсяжорсткимбулінгом, але вжеможуть бути непривітними до інших. Щойновчительпочинаєвибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — дітипочинають один одного травити. А справжнійбулінгпочнеться у середнійшколі — з 10-11 років — віквходження у підліткову кризу.
Обов’язокшкільного психолога, вчителя — виявитилідера, схильногоініціюватицькуванняіншихпроводити, вести з ним дружнібесіди, виробляючитолерантність.

Чомудітистають жертвами булінгу? Психологи визначаютьдекількаосновних причин:

·         Занижена самооцінка. Навітьякщодитинавиявляєїї через нарцисизм, надмірнувідкритість, зверхність.

·         Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стаютьдіти, якихвдомапринижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитинузвиклижаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатордомашніх проблем. Тож, якщодитиназвиклаотриматибільшеуваги до себе, поблажливістьбатьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створюватинавколо себе таку ж атмосферу і в школі.

·         Атмосфера в класі. Буваютьколективи, створенісамостійноабо руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомошукаєслабшого, використовуєйого як грушу для биття, вирівнюючисвійпсихологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітейні з ким, зокрема і з батьками, не ділятьсясвоїми проблемами. Сором’язливі та спокійнідітистають жертвами булінгу вдвічічастіше за однолітків, яківідкриті до спілкування. Більшістьдітейображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорятьабоповодяться не так, як основнагрупа. 44% дітей, якщостаютьсвідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.

Щоробити батькам

·         У першучергузаспокойтесь, і тількипісляцього починайте розмову з дитиною.

·         Дайте відчути, щовипоруч, готовіпідтримати та допомогти, вислухати та захистити.

·         Запевнітьдитину, щови не звинувачуєтеїї у тому, щовідбувається, і вона можеговоритивідверто.

·         Пам’ятайте, щодитиніможе бути неприємноговорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

·         Спробуйтез’ясувати все, щозможете, проте не повторюйтеті ж самізапитання по декількаразів, допитуючись.

·         Запропонуйтеподумати, якідіїдопоможутьдитиніпочуватися у більшійбезпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатисяпісляуроківтощо).

·         Розкажітьдитині, щонемаєнічого поганого у тому, щобповідомити про агресивнуповедінкущодокогось учителю абопринаймнідрузям. Пояснітьрізницюміж “пліткуванням” та “піклуванням” про своєжиттячижиття друга/однокласника.

·         Спитайте, яка саме ваша допомога буде кориснадитині, вислухайтеуважно. Можливовизапропонуєтесвійваріант. Цедопоможерозробитиспільнустратегіюзмін.

·         Пам’ятайте, щоситуаціїфізичногонасилляпотребуютьнегайноговтручання з боку батьків та візит до школи.

·         Спільно з дитиною шукайте новіспособиреагування на ситуацію булінгу.

·         Обговоріть, до кого по допомогудитинаможезвертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослихучнів, охорони, батьківіншихдітей.

·         Важливоусвідомити, чомусамедитинапотрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цимзвернутися до дитячого психолога.

·         Підтримайте свою дитину у налагодженнідружніхстосунків з однолітками.

·         Пояснітьдитині, щозмінибудутьвідбуватисяпоступово, проте весь цей час вона можерозраховувати на вашу підтримку.

Як допомогтидитині-агресору

Дитині, яка булитьінших, увага та допомогапотрібна не менше, ніжтій, яка страждаєвід булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:

·         Відвертопоговоріть з дитиною про те, щовідбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїхдій і як реагуютьіншідіти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “вінзаслуговує на це”.

·         Уважновислухайтедитину і зосередьтеся на пошукуфактів, а не на своїхприпущеннях.

·         Не применшуйтесерйозністьситуації такими кліше, як “хлопчики завждибудуть хлопчиками” або “глузування, бійки та іншіформиагресивноїповедінки — просто дитячіжарти і цілкомприродначастинадитинства”.

·         Ретельнопоясніть, якідіївивважаєтепереслідуваннямінших. До них відносяться: цькування, образливіпрізвиська, загрозифізичногонасильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальнимпідтекстом, бойкот іншоїдитиниабопідбурювання до ігнорування, плітки, публічніприниження, штовхання, плювки, псуванняособистих речей, принизливівисловлюванняабо жести.

·         Діти, якібулять, заперечуютьце так довго, як тількиможуть. Спокійнопояснітьдитині, щоїїповедінкаможезавдатишкоди не тількижертві, а й усімоточуючим. І щодаліцезаходитиме, тимгіршебулінгвпливатиме на всіхучасників.

·         Дайте зрозумітидитині, щоагресивнаповедінка є дужесерйозною проблемою, і ви не будете терпітице в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросітьдитинузупинитинасильство.

·         Скажітьдитині, щоїйпотрібнадопомога, а тому витимчасовотриматиметезв’язок з учителями, щобупевнитись — дитинанамагаєтьсязмінитиситуацію.

·         Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час цеприпинитьбулінг, та в перспективіцеможетількипосилитиагресію і невдоволення.

·         Буде зайвимконцентруватиувагу на відчуттяхдитини, яку булять. Той, хтовиявляєагресію, як правило відсторонюєтьсявідпочуттівіншоїлюдини.

·         Агресивнаповедінка та прояви насильстваможутьвказувати на емоційніпроблемивашоїдитини та розладиповедінки. Порадьтесязішкільнимчидитячим психологом.

Чомуважливовчасновідреагувати?

Булінгвпливає на всіх, хтобере в ньому участь абоспостерігає, та маєдеструктивнінаслідки в майбутньомужитті.

Ті, хтопіддаються булінгу:

·         втрачаютьвідчуттяемоційної та фізичноїбезпеки, довіри до місця, у якомумаютьперебуватищодня;

·         відчуваютьбезпорадність і страх відпостійноїзагрози. Булінгпровокуєтривожні та депресивнірозлади, пригнічуєімунітет, щопідвищуєвразливість до різнихзахворювань;

·         втрачаютьповагу до себе. Страхи та невпевненістьруйнуютьздатність до формування та підтримкистосунків з однолітками, щопризводить до відчуттясамотності;

·         втрачаютьінтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деякихвипадкахможнапростежитизв’язокміжпотерпаннямвід булінгу та розладамихарчуванням (анорексії та булімії), емоційноїсфери (депресіями та суїцидальноюповедінкою).

Ті, хтобулять:

·         частіше за іншихпотрапляють у ситуації, де проявляєтьсянасилля та порушуютьсязакони;

·         частішеберуть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніхстатевихстосунків, маютьдосвідвживання алкоголю та наркотичнихречовин.

Ті, хтовимушеніспостерігати:

·         часто страждаютьвідвідчуттябезпорадності, етичногоконфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитисьосторонь;

·         потерпаютьвіддепресивнихстанівчиперезбудження, намагаютьсяменшевідвідувати школу.

Навітьпоодинокийвипадок булінгу залишаєглибокийемоційнийслід, щоробить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.